Відомо , що творчість – вища форма активності та самостійності в діяльності людини. Оцінюють її за результатом. Творча людина завжди досягає високих результатів у всіх або в якійсь одній ( чи кількох) сферах своєї діяльності – інтелектуальній, художній, соціальній тощо. Чим вищий рівень творчості, тим людина успішніша. У дитячому віці важливим є творчий процес. Відомий вчений, дослідник впливу творчості на розвиток особистості І . Виготський зазначає, що творчість є там, де нове, і там, де по – своєму відтворюється , змінюється, групується вже створене. У кожній людині закладені творчі начала – вроджені можливості. Головне – розвинути ці начала. Урок літератури в реалізації згаданого завдання посідає особливе місце. Він як педагогічне явище похідний від предмета , якому присвячений, - літератури.
Література ж , без перебільшення – царство творчості, її синонім. Вона представляє нам нові світи , створені уявою художника, його фантазією, художньою вигадкою. І постають вони як реальні, живі, приваблюючи читача своєю довершеністю і красою. Як створюються ці світи, за якими правилами, закономірностями? На такому уроці учень сам поринає у світ творчості – знайомиться з художньою лабораторією письменника, його виражальними засобами, ставиться в умови, коли треба написати листа герою, взяти участь в інсценівці, намалювати ілюстрацію до твору тощо. Тобто стає співтворцем. Тому урок літератури не можна уявити поза творчістю, поза розвитком уяви учнів, фантазії, асоціативності мислення, образності, уміння естетично оцінювати життєві, мистецькі явища.
